Невже мої думки на стільки необачні,
Що знову сплять під крижаним дощем,
Чи може я до вас відносився не вдячно,
А ви ховали смуток під плащем.
Чи справді, що душа огорнута часами,
Шукає сонця в кожному із нас,
І каже нам: -"Я завжди буду з Вами",
Зважаючи на безліч тих образ.
Зелене листя падає в долоні,
Та жовкне в небезпеці, на очах,
Невже ж і я знаходжуся в полоні,
Коли топчу собі життєвий шлях.
Невже ж і я колись обернуся душею,
Буду шукати серце для життя,
І стану в мить частиною чиєюсь,
Або думками радості хоча б...