Коли мені казали люди:
"Цінуй і Маму бережи,
Бо важко тобі в світі буде -
Колись будеш без Мами ти".
Мені здалось, то не про мене
Й слова розмились, ніби в сні.
Жила собі отак буденно,
Відповідаючи собі,
Що те 'Колись' - це дуже довго,
Життя пройде, пройдуть роки...
Ще встигну обійняти знову,
Ще встигну Маму вберегти.
А поки Мама сидить поряд,
Хто ж її рідну забере?!
Ще молода, завзятий погляд,
Нехай говорять...То дурниці все.
Однак, є мудрі люди на землі,
Бо ті слова не просто так битують.
З роками стало ясно все мені,
Шкода, що тільки зараз Мудрих чую.
Мені так жаль, що знехтувала ними,
Час не повернеш - Мами вже нема,
На жаль, я зараз визнаю провину,
Бо сталось так - її не вберегла.
Я заздрю тим, у кого ще є шанс
Провідати Матусю, обійняти,
Бо ми не вічні, вічний тільки Час.
І тільки він підвладний усе знати.
Спішіть до Мами, бо вона Свята!
Скажіть хоча б три слова, обійміте...
Для неї найдорожчого нема,
Коли любов'ю огортають власні діти!
Присоединяйтесь к ОК, чтобы посмотреть больше фото, видео и найти новых друзей.
Нет комментариев