Раніш був щасливий та зараз в печалі, була в мене жінка та більше немає,
Були в мене друзі та десь подівались усіх розкидало життя десь по світу.
І сам я забув хто я є і ким був, перестав поважати себе я навік. Мене підкосила зрада найближчих та назад час не вернеш в майбутнє заглянеш пустка одна. Не зраджуйте коханих вони цього можуть і непережити.
За крок до прірви зупинитись.
За мить до сліпоти прозріти.
За сім секунд до смерті опинитись
І раптом захотіти жити.
Щоб знов відчути біль любові.
Щоб знов пролити краплі сліз.
Щоб знов прокинутись у поті крові
І бачити твоє обличчя скрізь.
Терпіти знову ті солодкі муки,
На землю падати, знов підійматися, іти.
Одного голосу лиш чути звуки.
Заради тебе все стерпіти, все змогти.
Нехай від мене ти далеко,
І зовсім, зовсім не моя.
Нехай в моїй душі пекельна спека,
Та знай, що завжди поруч я.
У вітру подиху літаю,
В сльозах дощу змиваю страх,
Промінням сонця зігріваю,
Повітрям ніжуся у тебе на щоках.
Прошу, дозволь мені так існувати,
Не викидай мене на віки із життя.
Дозволь на відстані плекати