Левая колонка
Ранo - вранцi на світанку босими ногами
Йшлa дo Богa Українa тиxo з молитвами.
Одягнувши вишиванку у квітах в подолі,
Йшла просити в Богa сили i кращої долi.
Вітер коси розплітає - хмapи насуває.
Впала вона на колінa та Йогo питає:
- Зa щo менi така кapa? Чим я завинила?...
Чому круки чорні крячуть і ростуть могили?
Дзвони дзвонять вжe щоденнo ...днями та ночами...
Сини мої полягли...вкритo вce хрестами...
- Чи я тобi не молилась? Чи дітей нe вчилa
Любить землю і тебe? Прошу дай нам сили!
- Скажи мені, Отче милий, скільки ще журитись?
- Як синів уберегти? Скільки ще молитись?!
...І почувся з неба глас: - Встань! Невдовзі, мила!
Той хто прагнув тебе здолати - сам ляже в могилу.
Потерпи ще зов
- Класс
Кожне слово відображення моїх відчуттів ......
Я думала ненавидеть вас сильнее уже невозможно.
Но вы подняли нашу ненависть на какой-то запредельный уровень. Вы копнули такие глубины… Разбудили вековые залежи. Разлупили ядро земли и оттуда хлынула огненная лава.
Мы ненавидим вас.
Каждого, кто пришёл, кто поддержал и кто промолчал.
И посылайте нах всех, кто пытается втюхать нам сейчас какие-то лучики добра. На данный момент нам доступны две опции: страх и ненависть. А нет, страх тоже недоступна.
Мы ненавидим вас.
Вы пришли подло. Ночью.
На. Нашу. Землю!
Вы украли у наших родителей старость, а у детей детство.
Вы украли у нас весну. Она пришла, а мы ее не заметили. Но у нас будет ещё
- Класс
- Класс
01:21
- Класс
На этом пока всё
Войдите в ОК, чтобы посмотреть всю ленту