Наконец свершилось то о чем мы все так мечтали и конечно же верили что оно сбудется.Я даже незнаю с чего начинать писать .Мы до сих пор неможем поверить что это все правда и это все действительно происходит с нами.
Мы от всего сердца благодарим человека с большой буквы,без которого мы ничего бы этого не достигли .БОЛЬШОЕ-БОЛЬШОЕ СПАСИБО БАЛОГЕ ВИКТОРУ ИВАНОВИЧУ за его большое сердце ,за все его добрые дела.Дай Бог ему и всей его семье здоровья и Божьего благословенья.Конечно мы Вам всем очень благодарны:Мигалине Н.П ,Логойде В.В ,помочнику Виктора Ивановича -Ленке и водителю который нас доставил до Киева ,мы благодарим каждого из Вас кто принимал участие в жизни Вячеслава. Вас всех очень много ,вас всех не перечесть мы Вас всех любим и благодарим ,но ВИКТОРУ ИВАНОВИЧУ, особая благодарность и низкий поклон .
Теперь напишу все попорядку. только поделю все на 3-части чтобы легче читать.
27.01.16г -день проходил как обычно ,я после работы была дома ,Вячеслав только пришел с диализа домой ,даже еще не успел переодется как роздался звонок и это был шокирующий звонок для нас всех,звонок который мы ждали уже 13-лет включая Украину.Я вначале необратила внимание,но потом меня насторожило то что Вячеслав разговаривал на русском и ответы у него были все связаны с состоянием.Я посмотрела ему в глаза и все поняла .Я не могу Вам передать то состояние которое я ощущала не говоря ничего уже об Вячеславе.Я была в шоке.Мы должны были быть в Минске в 6.00утра.Я незнала что делать,ничего не получалось куда только не звонила и все наши хорошие знакомые тоже ,но ничего у нас не получалось.Тогда я решила написать Виктору Ивановичу.Он ответил мнгновенно.Через 40минут мы были уже собраны и в Мукачеве.По дороге он еще перезвонил и спросил сколько нам нужно с собой денег и дал нам еще500дол и 3000гр. С Мукачева сразу на машине в Киев ,а с Киева уже самолетом в Минск.
Мы все были в таком состоянии которое передать невозможно.Переживали только об одном ,только бы успеть.Вячеслав всю дорогу чувствовал себя очень плохо ,был очень уставшим после гемодиализа .Но доехали вовремья ,там сразу на такси и в 9-клиническую больницу.А там оформили историю болезни и Вячеслава забрали в отделение.
Боже ,как мы благодарны Виктору Ивановичу ,только благодаря ему мы успели доехать и все сложилось хорошо..Побольше бы было таких людей как наш ВИКТОР ИВАНОВИЧ и на земле стало бы жить намного легче.
Мы до сих пор неможем прийти в себя ,что это действительно происходит с нами.
Милые наши,дорогие друзья,спасибо Вам большое за все !!! За то что Вы у нас есть!!!!Дай Вам Бог здоровья и долгих лет жизни!!!
ДОБРИЙ ВЕЧІР, ДОРОГІ, МИЛІ НАШІ ДРУЗІ І ВСІ ХТО ЧИТАЄ НАШІ НОВИНИ.
Нарешті сталося те про що ми всі так мріяли і звичайно ж вірили що воно збудеться.Я навіть незнаю з чого починати писати .Ми досі неможемо повірити що це все правда і це все дійсно відбувається з нами.
Ми від щирого серця дякуємо людині з великої літери, без якої ми нічого б цього не досягли .ВЕЛИКЕ-ВЕЛИКЕ СПАСИБІ БАЛОЗІ ВІКТОРУ ІВАНОВИЧУ за його велике серце, за всі його добрі діла,за все-все ,що Він зробив для нашої сімї.Дай Бог йому і всій його родині здоров'я і Божого благословення.Звичайно ми Вам всім теж дуже вдячні: Мигалині Н.П, Логойді В.В, помічниці Віктора Івановича -Лені і водієві який нас доставив до Києва, ми дякуємо кожному з Вас хто брав участь в житті В'ячеслава. Вас всіх дуже багато, вас всіх не перелічити ми Вас всіх любимо і дякуємо, але ВІКТОРУ ІВАНОВИЧУ, особлива подяка і низький уклін.
Тепер напишу все підряд. тільки поділю все на 3-частини щоб легше читати.
27.01.16г -день проходив як звичайно, я після роботи була вдома, В'ячеслав тільки прийшов з діалізу додому.Це було десь біля17.00, навіть ще не встиг переодягнутися як роздався дзвінок і це був шокуючий дзвінок для нас усіх, дзвінок який ми чекали вже 13-років включно з Україною. я спочатку незвернула увагу, але потім мене насторожило те що В'ячеслав розмовляв російською і відповіді у нього були всі пов'язані з його станом.Я подивилася йому в очі і все зрозуміла .Я не можу Вам передати той стан яке я відчувала не кажучи нічого вже про В'ячеслава .Я була в шоці.Ми повинні були бути в Мінську в 6.00ранку.Я незнала. що робити, нічого не виходило куди тільки не дзвонила і всі наші хороші знайомі теж, але нічого у нас не получалось.Тоді я вирішила написати Віктору Івановічу.Він відповів відразу.Через 40хвилин ми були вже зібрані і в Мукачеві.По дорозі він ще передзвонив і запитав скільки нам потрібно з собою грошей і дав нам ще500дол і 3000гр. З Мукачева відразу на машині до Києва, а з Києва вже літаком до Мінська.
Ми всі були в такому стані яке передати неможливо.Переживали тільки про одне, тільки б не запізнитися.Вячеслав всю дорогу почував себе дуже погано, був дуже втомленим після гемодіалізу .Але доїхали вчасно, там відразу на таксі і в 9-клінічну лікарню.А там оформили історію хвороби і В'ячеслава забрали у відділення.
Боже, ми дуже вдячні Віктору Івановичу, тільки завдяки йому ми встигли доїхати і все склалося добре.Побільше би таких людей як наш ВІКТОР ІВАНОВИЧ і на землі стало б жити набагато легше.
Ми до сих пір неможемо прийти до себе, що це дійсно відбувається з нами.
Милі наші, дорогі друзі, спасибі Вам велике за все !!! За те що Ви у нас є !!!! Дай Вам Бог здоров'я і довгих років життя !!
http://kuraev.ru/smf/index.php?topic=638160.0 http://www.fenixslovo.com/uk/society/3958 http://molodost.in.ua/ask/363/ http://helpus.org.ua/show_article.php?a_id=510010 http://kuraev.ru/smf/index.php?topic=638160.0 http://www.fenixslovo.com/uk/society/3958 http://molodost.in.ua/ask/363/
Присоединяйтесь к ОК, чтобы подписаться на группу и комментировать публикации.
Нет комментариев