Не за'вжди бу'ло, якось сталося – жила людина у Богів... Вони у нього в Хаті порались, хазяйнували у Дворі... А він ходив, чарівно сяючи, даруя Світло Серця всім, кого привітно зустрічаючи, до себе в гості запросив. І люди щиро дивувалися, що Боги в нього у Дворі, а Хата – то Оселя Божа і там Добро на вівтарі... Та не усім з того раділося – дехто із заздрістю глядів... І зруйнувати захотілося їм той щасливий Божий Дім. Вони підступно в Хату вдерлися, вбили Добро на вівтарі... А ту людину, що світилася, всю перемазали в золі... Але Боги його не кинули і Дім взяли під Покрови'... Сорочку Духа світлом вишили і Крила Янгольські дали! А тим, хто зазіхнув на Бо'жиє, людину Божу очорнив – в