Предыдущая публикация
Воспоминание о событии
Я гортаю альбоми старі,
Там, де батько і мати щасливі,
Де дідусь ще такий, як тоді,
Де бабуся така ще вродлива.
Там, де тато мене на руках
Піднімає, неначе святиню.
Я дивлюсь, найдорожчі, на вас,
І чомусь на душі мені зимно.
Може, з того, що вже і мене
Знепокоїли перші сивини,
Може, з того, що більше ніде
У дитинство немає стежини.
Може, з того, що я загубивсь
В цьому світі, по-вовчому зліснім,
Виручає завжди, як колись,
Незабутня матусина пісня.
Линуть спогади, наче рої,
Як листаю пожовклі сторінки.
Ви пробачте, рідненькі мої,
За усі ті образливі вчинки.
Ви пробачте за сльози й жалі,
Що малим завдавав несвідомо,
Я на сповіді зараз святій
Перед совістю й батьківським домом
Следующая публикация
Нет комментариев