Християнські вірші.

В житті зустрічаю висоти й низини, І часто, здається, що сили не стане, Але відчуває душа в ті хвилини, Як моляться друзі мої — християни. Коли уже віра — слабке мерехтіння І сумнів у серце моє заглядає, Я знаю, що друзі схиляють коліна, Як Хур й Аарон мої руки тримають. Коли вже не стримати слізних потоків, Коли йду долиною смутку і плачу, Господня рука мої зміцнює кроки, Бо ллються у небо молитви гарячі. Коли насуваються шквали і бурі, Коли чорні хмари покриють все небо, Здається, сама залишилась. І чую: «Ми, сестро, молились сьогодні за тебе». Коли зустрічаюсь в дорозі з ваганням, Коли не приходить чомусь переміна, У серці моєму єдине бажання: Із близькими разом схилити коліна. І неб

Господній храм Господній храм – це велич духу, Це вся на світі доброта, У нім так легко, просто і велично Там сили набирає зранена душа. Дивлюся на Кивот у тиші Який там спокій, скільки там любові Господь страждав за нас так тяжко, Скільки пролив святої крові. У тім Кивоті святість вічна, У тім Кивоті сам Христос, У виді хліба і вина Спаситель Який же милосердний наш Господь! А там в кутку ікона Всецариці Той чистий погляд вічний і живий! Спішу до неї, як до матері своєї Несу свою божественну любов. Дивлюсь на очі, ніжні і тривожні Мій, Господи, яка ж вона свята! Ця непорочна Діва чиста й Мати Мене, неначе доню пригорта. Ці всі святі ікони в храмі Дають задуматись тобі. Проси п

Україно ластівко моя Україно ніжна ненька , Україна пісня солов’я Україно ти моя рідненька. Тут зростали я і ти, і ми, Тут живемо у краю чудовім. Тут прекрасні гаї і поля, Шумні ріки зелені діброви. Я не знаю де ще гарно так, Хто ще має отакі прикраси. Вдень нам світить сонце ясне із небес, В вечері нам світить місяць ясний. Нива вкрита жовтим полотном Колоситься жито та пшениця, Жайворонок пісню заспівав, Це реально це мені не сниться. Чую я зозулю у гаю, Бачу як колише вітер ниву, Я букетик квіточок нарву, Заспіваю пісню голосисто. Буду я співати про красу, Про красу - ось цю яку я бачу, Я букетик мами принесу, Бігши по кропиві