🇺🇦 Українські ПІСНІ 🇺🇦

Страстна п'ятниця - один із найсумніших днів перед Великоднем. В цей день згадують мученицьку смерть Христа. День проводять в смиренні, пояканні і молитвах. Дзвін конвалій розтривожив тишу... Вже Ісус несе свій хрест, Вузькими вуличками Єрусалиму, Багато миль і верст. Ранить голову терновий вінець, Кров цівкою тече, шляху лиш половина, Зі смутком споглядає Отець, За стражданням безгрішного Сина. Збиті об каміння ноги босі, Тяжко нести людські гріхи. Запеклася кров у волоссі, Іде смиренно...зникли страхи. А ми замолюєм провини, З Ісусом йдем до Воскресіння, Вбираєм кошик в квіти калини, Благаєм миру, спокою, спасіння.

Не втрачайте віру в Божі плани. Віра - це ваша нескінченна сила... Ваша підтримка, яка ніколи не залишить у важкі часи. Майте віру й будьте впевнені, що найкраще ще попереду… Ігумен Саватій Собко

ВЕЛИКА П'ЯТНИЦЯ: СПОМИН СТРАЖДАНЬ ГОСПОДНІХ. Завтра, 3 травня - страсна П’ятниця, найскорботніший день року, в який Господь Ісус Христос тілом постраждав через неправедне засудження, приниження, страшні тортури й знущання, розп’яття та Страждання на Хресті, і, зрештою, через смерть на ньому за кожного з нас. Зазвичай для вірних це - день строгого постування, молитви і відвідування уставного богослужіння, в часі якого ввечері або в обідню пору відбувається вечірня з виносом Плащаниці для поклоніння вірним. Плащаниця, яка символізує Тіло Спасителя, обноситься навколо Храму та покладається посеред нього - як символ покладення Тіла Ісусового до гробової печери. У православних богослужбових текстах є такі слова: "У цей день висить на Древі Той, Хто повісив землю над безоднею. Вінцем від терну вінчається Цар Ангелів. В удавану багряницю вдягається Той, Хто одягає небо хмарами. Прийняв удар по обличчю Той, Хто звільнив Адама в Йордані. Цвяхами було прикуто Жениха Церкви. Списом було простромлено Сина Діви. Покланяємось Стражданням Твоїм, Христе. Покажи нам і славне Твоє Воскресіння…" Страждання Спасителя розпочались задовго до самого розп’яття: це - і молитва в Гефсиманському саду в передчутті смерті, коли краплі поту Христового були як краплі крові; це - і злоба юдеїв під час арешту, коли Господа, схопивши, били та плювали Йому в обличчя; зрештою - це бичування Спасителя на суді у Понтія Пилата, коли римські легіонери як нелюди катували Його Тіло… Сама ж страта на Хресті була однією з найжорстокіших серед усіх, вигаданих людством. Згідно з розповіддю всіх чотирьох євангелистів, Господа привели на місце, зване Голгофа, що означає "лобне місце", і там розіп'яли Його у велику п'ятницю серед двох розбійників, про яких св. Лука повідомляє, що їх також вели на смерть разом із Ним. Голгофа, або "лобне місце", - це був невеликий пагорб, що на той час був поза міськими стінами Єрусалиму на північний захід. Невідомо, чому цей пагорб носив таку назву. Вважається, що або тому, що він мав вигляд черепа, або тому, що на ньому було багато черепів страчених там людей. Апостол Павло в посланні до Євреїв вказує на особливе значення того, що Ісус постраждав поза брамою. Коли Ісуса привели на Голгофу, то давали Йому пити, за св. Марком, вино зі смирною, а за святим Матфеєм, оцет, змішаний із жовчю. Це - напій, що дурить і притупляє почуття, його давали засудженим на страту через розп'яття, щоб трохи зменшити болісність страждань. За свідченням єврейських рабинів, це було вино, в яке додавалася смола, завдяки чому вино затьмарювало свідомість засудженого і тим полегшувало для нього муки. Приправа вина смолою давала вкрай різкий та гіркий смак, чому св. Матфей називає її жовчю, а вино, як очевидно вже скисле, називає оцтом. "І, покуштувавши, не хотів пити" - бажаючи перетерпіти всю чашу страждань до кінця, у свідомості, Господь не став пити цього напою. "Була година третя, і розіп'яли Його" - так каже св. Марк про події великої п'ятниці. Це ніби суперечить свідченню св. Іоана про те, що ще о шостій годині Господь був на суді у Пилата. Але треба знати, що за прикладом ночі, що ділилася на чотири сторожі, по три години в кожній, і день ділився на чотири частини, що називалися за останньою годиною кожної частини: годину третю, годину шосту і годину дев'яту. Якщо припустити, що остаточний вирок був проголошений Пилатом з ліфостротону після третьої години за юдейським рахунком, тобто за теперішнім часом - о 9-й годині ранку, то св. Іоан цілком міг сказати, що це була година шоста, бо починалася друга чверть дня, що складалася з 4-ї, 5-ї і 6-ї годин, яка у євреїв називалася за своєю останньою годиною шостою годиною. З іншого боку, св. Марк міг сказати, що це була година третя, тому що шоста година, у сенсі другої чверті дня, ще тільки починалася, а закінчилася лише третя година, у сенсі першої чверті дня Великої П'ятниці. "І розп'яли Його" - хрести бували різної форми, і розпинали по-різному, іноді пригноджуючи до хреста, що лежить на землі, після чого хрест піднімали і ставили землі вертикально; іноді ж спершу ставили хрест, а потім піднімали засудженого й прибивали його. Іноді розпинали вниз головою (так розп'ятий був, за власним бажанням, св. ап. Петро). Руки та ноги іноді пригноджувалися цвяхами, іноді лише прив'язувалися. Тіло розп'ятого безпорадно звішувалося в жахливих конвульсіях, усі м'язи зводила болісна судома, через виразки від цвяхів, під тяжкістю тіла, що роздиралося, страченого томила нестерпна спрага, внаслідок спека від виразок і втрати крові. Страждання розп'ятого були настільки великі і неймовірно болючі, а до того ж і тривалі (іноді розп'яті висіли на хрестах, не вмираючи, по три доби і навіть більше), що страта застосовувалася лише до найбільших злочинців і вважалася найжахливішою і найганебнішою з усіх видів страти. Щоб руки не розірвалися передчасно від ран, під ноги іноді прибивали підставку-перекладину, на яку міг встати засуджений. На верхньому, що залишився вільному кінці хреста, прибивалася поперечна дошка з написом провини розп'ятого. Серед невимовних страждань Господь не залишався безмовним: Він сім разів говорив з хреста у велику п'ятницю. Першими Його словами була молитва за розпинателів, іншими словами Своїми Він удостоїв розсудливого розбійника райського блаженства, третіми словами - доручив Свою Пречисту Матір св. ап. Іоану, четверті слова Його - проголошення: "Боже Мій, Боже Мій! Навіщо Ти Мене залишив?", п'яте слово - "пити", шосте - "здійснилося", сьоме - "Отче, в руки Твої віддаю дух Мій". Першими словами Господа у Велику П'ятницю була молитва за розпиначів, яку наводить св. Лука "Отче! Вибач їм, бо не знають, що творять". Ніхто з тих, хто розпинав Христа, не знав, що Він - Син Божий. "Бо коли б пізнали, то не розіп'яли б Господа слави" (1 Кор. 2:8), каже ап. Павло. Навіть і юдеям ап. Павло говорив у своїй другій проповіді при зціленні кульгавого: "Ви, як і начальники ваші, зробили це через незнання" (Дії 3:17). Римські воїни, звісно, ​​не знали, що вони розпинають Сина Божого; юдеї, які засудили на смерть Господа, були настільки засліплені у своїй злості, що дійсно не думали, що вони розпинають свого Месію. Однак таке незнання не виправдовує їхнього злочину, бо вони мали можливість і засоби знати. Молитва Господа свідчить про велич Його духу і є прикладом, щоб і ми не мстили своїм ворогам, але молилися за них Богові. "Пилат же написав напис"... - св. Іоан свідчить про те, що за наказом Пилата написана була дощечка із зазначенням провини Господа, як це було звичайно прийнято. Бажаючи ще раз уразити членів синедріону, Пилат наказав написати: "Ісус Назарянин Цар Юдейський". Оскільки члени синедріону звинувачували Господа в тому, що Він надав Собі царську гідність, то Пилат і наказав написати цю Його провину, в осоромлення синедріону; цар юдейський розп'ятий на вимогу представників народу юдейського. Попри звичай, напис було зроблено трьома мовами: єврейською місцевою, національною, грецькою - тоді загальнопоширеною та римською - мовою переможців. Мета цього була, щоб кожен міг прочитати цей напис. Не думаючи про те, Пилат виконав цим високу мету: у хвилини крайнього Свого приниження Господь Ісус Христос на весь світ був оголошений Царем. Обвинувачі Господа сприйняли це як зле глузування і вимагали, щоб Пилат змінив напис, але гордий римлянин різко відмовив їм у цьому, давши відчути їм свою владу. "Ті, що розп'яли Його, ділили одяг Його, кидаючи жереб"... Римський закон віддавав у власність воїнів, що чинили страту, одяг розп'ятих. Св. Іоан, каже, що верхній одяг воїни розірвали на чотири частини, "кожному воїну по частині", а нижній одяг - хітон - був не шитий, а тканий, або в'язаний зверху, тобто з отвору для голови вниз. Якщо розірвати такий хітон, то його частини не матимуть жодної цінності. Тому за нього був кинутий воїнами жереб, щоб він дістався комусь одному в цілому вигляді. За переказами, цей хітон був витканий Пречистою Матір'ю Божою. Роблячи це, воїни несвідомо, звичайно, виконали стародавнє пророцтво про Месію з Псалма 21, яке і наводить св. Іоан, розповідаючи про це: "Розділили ризи Мої між собою, і за одяг Мій кидали жереб". Далі перші три Євангелісти розповідають про глузування і хуління, яким піддавали Господа у велику п'ятницю як воїни, так і вороги Його з народу, а особливо, звичайно, первосвященики з книжниками, старійшинами і фарисеями. Хули ці мали одну загальну основу - в порівнянні минулого з сьогоденням. Згадуючи все те, що в минулому говорив Господь і робив, вони вказували на теперішню Його безпорадність і насмішкувато пропонували Йому зробити явне для всіх і очевидне диво - зійти з хреста, обіцяючи, лицемірно, звичайно, у такому разі увірувати в Нього. У цих хуліннях, за словами св. Матфея, брали участь і розбійники, розп'яті праворуч і ліворуч від Господа. "Отче, прости їм, вони не знають, що чинять", - так молився під час Страждань Син Божий. Біля Хреста Господнього, в невимовному болю знаходилася Божа Мати. Поруч із нею був апостол Іоан, свідок цих подій. Після третьої години дня, промовивши Звершилося!, Христос помер. Як розповідає Євангеліє, тієї миті земля затрусилася, і завіса храму єрусалимського роздерлася надвоє, символізуючи припинення Старого Заповіту. За наказом, щоб переконатися в смерті Ісусовій, воїн простромив списом Його ребро, і з рани витекли кров та вода. Тіло Господа було поховано в печері, вхід до якої, за наполяганням юдейських священиків, був запечатаний, а біля нього виставлено римську варту. Відтворюючи у власному серці події Хресної Жертви Сина Божого за кожного з нас, не забуваймо про благорозумного розбійника - того самого, який, на відміну від інших, усвідомив власну гріховність та зрозумів, що перед ним - насправді Господь і Месія. Пам’ятаймо, що саме цей розбійник став першою людиною, яка увійшла у Рай, але перед тим щиросердно покаявся та сповідував Христа - Богом. Тож нехай кожен із нас в цей страшний і великий день вимовляє в серці слова: "Пом’яни мене, Господи, у Царстві Твоєму!"

ДОБРОГО ТРАВНЕВОГО РАНКУ. Тихого , мирного , ніжного, світлого ранку! Сонячного настрою на весь день . Чудової погоди в душі, прекрасних людей поруч! Живіть без образ і лишніх хвилювань. Нехай все , що задумали збудеться і хай будуть живі і здорові всі Ваші рідні.....!

Плачу ... стримати емоції не в силі, Бабуся старенька під обстрілами йде, Що ж ти чорна, страшна війна наробила..Хай ворог рашистський навік пропаде! Росіяни будинок бабці зруйнували, Знищили селище Очеретине до тла, До вільної території шлях долала, Важкий шлях, падала, та знову йшла.... Стареньку жінку помітили військові, Групі "Білий Янгол" в руки передали, Дякувати Богу, бабусенька здорова, Сили небесні в безпечне місце привели! Ця бабуся - символ стійкості народу, Наша духовність, наша світла молитва! Ми всі - бабуся, що йде до свободи! Наша віра - це шлях до миру і світла! Живіть ріднесенька, бабусенько, живіте, Вас у біді українці не залишать, Ви ще посієте в садочку гарні квіти, І будете перемога! Буде всюди тиша ! Жанна Франчук. 30.04.2024р. Вірш про бабусю з Очеретиного. Бабусі, яка цілий день ішла під ворожими обстрілами Монобанк купить будинок. 98-річна Лідія Степанівна самотужки подолала 10 кілометрів шляху із частково окупованого селища Очеретине, що на Донеччині, на підконтрольну Україні територію.Вона розповідає, що кілька разів падала без сил, переводила дух, але продовжувала свій шлях. Увечері жінку помітили військові і передали евакуаційній групі "Білий Янгол".

....Люблю дощ...в ньому можна сховати свої сльози...Люблю своє життя, адже іншого такого, у мене не буде...Люблю близьких мені людей, з усіма їх мінусами і плюсами...адже вони завжди поряд ... Люблю ніч ... вона вміє слухати і зберігати секрети ... Люблю дивитися в очі ... Дзеркало душі не обдурить... 🙏❤️

💔Одеса. Сімʼя стоїть на руїнах свого будинку, який знищила росія. Родина лягла спати, а на ранок залишилась без домівки та сама ледь вижила. І таких сімей в Україні тисячі...

ТРАВЕНЬ ЦЕ МІСЯЦЬ БОЖОЇ МАТЕРІ! У травні несемо дар любові нашого серця і душі до Пречистої Діви Марії. В цьому місяці біля хрестів і капличок Матері Божої гуртуються діти, молодь, старші, щоб єдиним серцем і устами прославляти Пречисту Діву Марію. МОЛИТВА ДО БОГОРОДИЦІ Пресвята Вседіво, Мати Христа Бога нашого, принеси нашу молитву Синові Твоєму і Богу нашому, щоб Він спас через Тебе душі наші. Благого Царя Благая Мати, Пречиста і Благословенна Богородице Маріє! Милість Сина Твого і Бога нашого вилий на мою грішну душу і Твоїми молитвами настав мене на діяння благі, щоб останок мого життя я прожив-(ла) без гріха і через Тебе рай знайшов-(ла), Богородице Діво, єдина Чиста і Благословенна. Під Твою милість прибігаємо, Богородице Діво, молитов наших в час журби не відкинь, але з біди визволяй нас, Єдина Чиста і Благословенна.(Просьби)... Амінь. Пресвята Богородице, спаси нас!