Пліткарка

Вже третій день телефон мовчав. Іра не знаходила собі місця. І не могла зрозуміти, що це все означає? Він же може їй написати, хоча б кілька слів?! Все ж було так добре. Найгірше, що вона бачить його увесь цей час, а от навіть підійти та обійняти не може

В квартирі Тетяни пролунав дзвінок. – Привіт. Ви Тетяна? Дружина Сергія? – Так, – коротко відповіла Таня. – А я Олена. – Гостя переступила через поріг. – Я прийшла поговорити з вами з приводу вашого чоловіка. – Проходьте до кімнати. – Тетяна зробила жест. – Я вас давно чекаю.

Світлана чистила рибу, щоб посмажити на вечерю. А поруч, на кухні за столом сиділа мама Світлани. – Цю рибу краще в духовці запікати, з цибулькою, знаєш, як смачно вийде? – запитала мама. – Я хочу смажену – відповіла вона. – Добре, піду я. Пізно вже – сказала мама. Раптом пролунав телефонний дзвінок. – Світлано, – почула вона зaплaкaний голос своєї близької подруги, – мама, мама.

Ремонт в будинку для Інни добігав кінця. Вона з радістю наводила порядок: розвішувала нові штори, стелила скатертини, прибирала… Марія Йосипівна принесла їй килимки та постільне. – Тепер ми з тобою найближчі сусідки! – раділа жінка. Вони наводили порядок на кухні, коли раптом побачили якусь постать за вікном на ґанку. Жінки так і присіли від здивування