Про те, як прожив я життя.
Я дякую Богу за милість,
Що доля зустрілась така.
Я радий, що я українець,
Що Неньку безмежно люблю.
Цей скарб бережу, як умію,
Щасливий, що тут я живу.
Лелеці я вдячний за диво,
Що мене "приніс" на поріг.
А рідна бабуся впустила,
Щоб в хаті цій з ними я ріс.
Стежина у мене з'явилась,
По ній я пішов по життю.
Усюди були чорнобривці,
Я пам'ять про це бережу.
Я правду люблю до нестями,
Для мене вона - оберіг.
Бабуся мені побажала,
Щоб я обіцянку зберіг.
" У правді велика є сила,
Слова ці завжди пам'ятай".
Бабуся мені говорила,
Як треба любити наш край.
" Не бійся в житті перешкоди,
Йди прямо завжди до мети,
Куди б ти бува не заходив,
Слова тільки правди кажи ".
" Це буде нелегко я знаю,
Потрібно щодня із цим жить,
Та знай доторкнешся до раю,
Якщо будеш правду любить!"
✍️.Микола Бурзак.
Присоединяйтесь к ОК, чтобы подписаться на группу и комментировать публикации.
Нет комментариев