І хто у ЇЇ серце заглянув,
Як світ кричав– «Розп’яти, розіп’яти!»
ЇЇ Синочка, Господа ЇЇ,
Як світ від ненависті й люті захлинався,
Хто витер сльози з Маминих очей?..
Світ зневажав, принижував,знущався,
Вона з сльозами всіх прийня́ла за дітей.
Пробачила…Бо Син їм все пробачив,
Для них у серці місце зберегла.
Та хто побачив? Хто тоді побачив,
Якою болісною стежкою пішла?
Хто витер сльози, хто заго́їв рани,
Які мечем серде́нько розсікли?
На жаль, не ми, не ми то були з вами!
Ми серед тих,що розпинали Сина, йшли!..
Ви скажете, що ми тоді не жи́ли,
Що ходимо до Церкви, що святі?
А чи не ви недавно ворожили,
Щоб взнати, що чекає у житті?
А чи не ми вбиваємо за гроші,
Засуджуєм, розносимо плітки?..
Усі погані, ми лише хороші -
Мабуть, усім знайомі ці рядки..
Катуєм словом, когось ображаєм ,
До Церкви йде́мо – а серця черстві…
А кажете, не ми то розпинаєм,
Ісуса Бога на гріхів хресті…
Пробач, Маріє, не суди нас строго,
Бо часто так не помічаємо самі,
Що зовсім не туди веде дорога,
Якою ми прямуємо в житті.
Підтримуй нас, молись за нас, благаєм,
Духовні очі наші відкривай,
Направ, якщо з дороги ми звертаєм,
З стежини тої, що веде у РАЙ…
Стояла під хрестом Скорботна Мати….
Іра Левко
Присоединяйтесь к ОК, чтобы посмотреть больше фото, видео и найти новых друзей.
Комментарии 28