Могильницька Галина Анатоліївна
Народилася 8 травня 1937 року в м. Одесі. Батьки були математики: Могильницький Анатолій Олександрович(1916-1950), Ася Іванівна(1912-1984). Ще мирного 21.06.1941 молоде подружжя з двома дітками вирушило на Кривоозерщину у відпустку до батькових батьків, Олександра Пилиповича та Ксенії Федорівни, які вчителювали в с. Велика Мечетня. В 1942 році народилися братики-близнята Олександр і Віктор.
Після війни сім’я залишилася жити в бабусі й дідуся в с. Велика Мечетня Кривоозерського району, щоб на сільських харчах виходити батька, який повернувся з війни інвалідом, а в 1946 р. переїхала до Кривого Озера.
Після 9-го класу вступила до Одеського фінансово-кредитного технікуму, де на третьому курсі за відвідування церкви була виключена з комсомолу, з чого випливало виключення з технікуму. Влаштовується на роботу — спершу робітницею цеху миття склотари на Одеський виноробний завод, а згодом — рахівником-касиром тресту «Головторгмортранс».
У 1959 р. вона вийшла заміж за Фіннова Михайла, виїхала з чоловіком до Новосибірська. В 1960 р. народила сина Анатолія, а в 1962-му повернулась до матері в Криве Озеро: чоловік вирішив стати моряком і виїхав на Далекий Схід. 1963 р. поступила на філологічний факультет Одеського університету. На російське відділення, бо мала намір усе життя займатися творчістю Ф. Достоєвського. Але українське виховання потягнуло її до кола молодих людей, які цікавилися українською культурою, історією. Це Олекса РІЗНИКІВ, Олег Олійник, особливо Святослав КАРАВАНСЬКИЙ .
У 1967 р., закінчивши університет, вийшла заміж за О. РІЗНИКОВА. У них народилася донька Ярослава. За наслідками навчання М. дістала найкраще призначення — у Балтське педучилище. Далі переїжджає у Криве Озеро, працює методистом, потім інспектором шкіл. З 1965 р. товаришувала з В’ячеславом ЧОРНОВОЛОМ, а після його переїзду до Львова та одруження з Оленою бувала у них, переймаючи в Олени досвід організації та передачі допомоги політв’язням та їхнім родинам.
У 1979 р., коли маму Галини Анатоліївни розбив параліч, вона покинула інспектування і перейшла в Кривоозерську школу № 1, де викладала історію й українську мову та літературу, а згодом переведена на викладання лише російської мови та літератури. Писала вірші — дитячі і «дорослі».
У 1989 р. вступила до НРУ. З вересня 1994 р. живе в Одесі. Працювала в Одеській ЗОШ № 117, у міськвиконкомі. З 1998 р. працює старшим викладачем кафедри методики викладання гуманітарних дисциплін Одеського обласного інституту удосконалення учителів. За дві книжки «Літос (або Камінь із пращі правди на розбиття митрополичого блудословія)», «З непам`яті прикликана судьбою» Галині Могильницькій 14.01.2008 р. присуджена премія ім. В.Стуса.
Комментарии 1