Нещодавно учасники колективу народної пісні «Сільські мадонни» та хору Івано-Богословської церкви с. Шевченкове мали нагоду подорожувати.
Спочатку наш шлях пролягав до Почаєва, що на Тернопільщині. При під’їзді до святих місць височіють на пагорбі та вражають своєю красою золотоверхі куполи церков Почаївської лаври. Мальовнича природа лісів, що навкруги, довершує цю Божественну красу.
Наша група відвідала храм Пресвятої Богородиці та багато інших, що знаходяться на території лаври. Побували на богослужінні у монастирі Серафима Саровського, поклонились святиням на Божій горі. Також купалися в джерелі святої Анни, тут же відвідали і храм.
Далі курс на Карпати, через Коломию. Коломия – центр українського писанкарства. В музеї писанки зібрана величезна колекція зразків писанок з різних куточків України. Ми отримали естетичну насолоду від побаченого. Милувалися красою вишиванок у крамницях, дещо змогли придбати.
Продовжили свій шлях у село Шепіт Косівського району Івано-Франківської області. Оселилися серед гір, на природі, у дерев’яному будинку. Навкруги шумлять гірські ріки, височіють ялини та смереки, а буки розложисто похилили свої віти над вузькими гірськими стежками. Піднімаючись на полонину, милувалися розмаїттям гірських квітів та трав, плели вінки, співали пісень.
На полонині нас чекали приємні знайомства. Тут місцеві жителі займаються переважно тваринництвом. Виготовляють молочну продукцію за особливими традиційними рецептами. Частували нас, розповідали про звичаї гуцулів. Наш колектив влаштував концерт для господарів полонини. І не дивно, що українська пісня линула у синю даль, понад горами з особливим натхненням.
По дорозі до водопаду шлях проходив через мальовниче містечко Яремчу. Неможливо відвести погляд від дерев’яних будівель у гуцульському стилі, яскравих капличок попід шлях. Намилувались водоспадом, повертались, ніби зачаровані красою природи, не відчуваючи втоми.
Несправедливо було б не сказати про людей цього краю. Їм притаманна доброзичливість, гостинність, повага до звичаїв та традицій своїх предків. Вони надавали нам житло, частували місцевими стравами, співали разом з нами українські та задушевні російські пісні.
Під час подорожі ми отримали масу позитивних емоцій та незабутні враження. Адже, живучи в сучасному світі, людина часто переобтяжена повсякденними турботами, і таке спілкування з природою духовно збагачує і надихає. Дякуючи Богу, наша мрія – побувати в Почаївській лаврі і торкнутись дивовижного світу дикої природи Карпат – здійснилась.
С.К. ЦАРЕНКО, директор Шевченківського будинку культури
Присоединяйтесь к ОК, чтобы подписаться на группу и комментировать публикации.
Нет комментариев