Предыдущая публикация
НЕСТЕРПНИЙ БІЛЬ... ...
Мовчить будинок. Завмерли кроки.
А він ще вчора ростив малят.
Лічили діти на пальцях роки.
Не буде більше у ньому свят.
Не буде більше у нього завтра.
Мовчазним свідком упало скло.
Мовчазним свідком палає ватра.
Розбились мрії, як не було.
Ковтнула вирва високі стіни,
Перекосився побитий дах.
У чорних вікнах блукають тіні,
Блукають злидні, блукає страх.
Мовчить будинок. Там тільки вітер
Веде розмови свої пусті.
Там тільки вітер, безхатько вітер
Гойдає люльку на самоті.
Вірш Наталі Карпенко
03:09
Следующая публикация
Комментарии 4