Предыдущая публикация
00 в держустанові під час оголошення хвилини мовчання.
Тим більше не думала, що буду так плакати. Саме через реакцію людей. Їх багато, вони різні за віком і статусом, усі прийшли в паперових справах.
О 9.00 з екрану оголошується хвилина мовчання. Стали всі цвяшками. Абсолютна тиша. Кілька жінок плакали.
От я пишу, а по мене мурахи ще бігають. Так має бути скрізь! Зупинись! Зупинись на мить з думкою про тих, які заради тебе зупинилися навічно.
Чесно - мене дуже пройняло.
Далі в черзі сидимо, як рідні)
Світлана Самарська
Присоединяйтесь к ОК, чтобы подписаться на группу и комментировать публикации.
Комментарии 5
Залікуєм отримані рани,
Надбаєм пожитків багато-
Знов щасливе життя настане?
Не настане! Ні, не настане!
Вже так, як колись - не буде!
Все змінилось, назавжди змінилось!
І міста, і країна, і люди!
Не повернеш мамі дитину,
Не повернеш дитині тата,
Не воскресне знову родина,
Що розстріляна з автомата.
Тисячі закатованих катом-
Не повернуться в свою домівку.
Горя, горя так багато...
Не забуть, не злічить довіку
І кричить згорьована мати.
Вбивць, катів вона проклинає.
Як дитину з могили підняти?
Як вернути? Ніхто не знає!
Ні, вже так, як було - не буде!
Віра Мосійчук
12.04.2022