Ледве стримую себе, щоб не впасти в стан суцільної люті. Одна новина «краще» за іншу. Світ проковтнув вибори в роісії, жодного заперечення чи невизнання. Польща не стала збивати ворожу ракету, бо вона їм не загрожувала, нічо що вб’є українців, нє, ну а шо, «не треба загострювати». Штати - союзник, який буде допомагати «доти, доки це потрібно» - кілька місяців мне … те, чого у мене немає, граючись у політику чи бозна що. І всі хором хронічно дуже стурбовані.
І в цей час, змучений, побитий Харків оклигує від атаки, під час якої сусіди знищили енергетичну інфраструктуру. Бізнес відкрив свої двері для всіх, надає безкоштовні послуги, включаючи чай і щось поїсти, у звичайних супермаркетах бабусі із своїми кнопковими телефонами сидять, заряджаються, Нова пошта розгорнула десь на Салтівці старлінк для жителів. Через два дні після колапсу, відновлено водопостачання і водовідведення, половина споживачів заживлені, половина з теплом, є зв’язок.
Мабуть, якби не ось цей щоденний цивільний подвиг харків’ян, я б давно втратила віру в людство. Ми реально, як залізо, чим більше нас випробовують, тим більше ми міцнішаємо.
Присоединяйтесь к ОК, чтобы посмотреть больше фото, видео и найти новых друзей.
Нет комментариев