Предыдущая публикация
Одні митарства й чисте покаяння.
Так темрява докучила живим.
Одні тривоги і загроза зрання
І поле вкрите небом сніговим.
Така картина болю і неболю.
Такі реалії сучасної доби.
А вибух рве із коренем тополю,
Не залишає шансу для верби.
Розвиднілось. Затихло. Задрімало.
У хаті тиша, далі будем жить.
Сніданок, чай, на ліжку покривало
І час поволі до весни біжить.
І швидкість думки попереду світла.
І видих -вдих, і серця перестук.
Стомились всі, бажаєм лише літа
І щоб будив грози протяжний звук.
І щоб пропали всі зловіщі сили
У льодоході нашої весни.
І щоб зрівняли ворога могили,
І щоб жили всі люди без війни.
Г.Потопляк
Следующая публикация
Нет комментариев