Предыдущая публикация
ТИМ, ХТО НАРОДИВСЯ В УКРАЇНІ, АЛЕ ЖИВЕ на росії:
Ви ніколи не приїдете на могили батьків, ви ніколи не побачите рідне, бо рід вас уже пр0кляв... Ви ніхто, бо вас не чути й не видно... Знев@ж@ю!
Звертаюсь до вас, суч1 сини й дочки! Ті, що пихат0 з'їжджалися щоліта попити свіжого молока й п0жерти молодої картоплі в батьківській хаті. Що звисока дивились на тих, хто сіяв, орав, зберігав...
Коли ж ви зр@дили? Чи тоді, коли залишались п@ршивими прапорщиками? Чи тоді, аж тоді, коли записували своїх дітей руськими? Чи тоді, коли так поблажливо п@тяк@ли про те, а що ми тут бачили...
А ти, 0фіцерня без гідн0сти й честi , вивчена вбив@ти й не навчена с0вістi! Ти віддаєш честь прапору, який в аватарці виставляєш у день н@паду на твою Вітчизну... А в тебе там ще жива мама, якій не поталанило вмерти до тв0єї г@ньби! Що ти думаєш...
Зреклися свого, а чужому ви не треба.
У нас сонце встає над Чутянським лісом, а викочується в Мамаїв яр. Так було завжди , і так буде! Ви у чужих В'ятках, Вологдах, Воркутах, Сахалінах, Нижніх Новгородах будете не своїми завжди, бо ви пр0кляті місцем свого народження...
Ви маєте якісь там квартири - але не маєте храму в душі; у ваших жилах жидєнькі щі, а не козацька кров...
Ви не вийшли проти війни. Не за нас - за нас стоїмо ми. Ви не зупиняєте хв0р0го бункерник@, який плює на світ - гріш в@м цін@.
-
Следующая публикация
Нет комментариев