Предыдущая публикация
Якщо щось станеться зі мною, То лиш моя у тім вина, Бо чаша, сповнена журбою, вже мною випита до дна.
Життя моє, неначе осінь, А так хотілося весни, Та дні весняні час відносить І більш не вернуться вони. Давно вже літо проминуло, Пройшло повз мене, відцвіло, А з ним кохання відгоріло, Немов його і не було. Життя моє спішить у осінь, Уже кружляє листопад І листям тим стежки заносить, Щоб не знайти путі назад. Проходять дні, літа минають, У небуття летять роки, На скронях сивину лишають, А самі кануть у віки. Життя моє зустріло осінь, Не за горами вже й зима. Тепла та сонця серце просить, Та вороття назад нема.
Следующая публикация
Нет комментариев