Предыдущая публикация
З Різдвом Христовим всіх вітаю,
Кого я знаю і не знаю.
Усіх, хто десь у чужині,
І тих, хто в любій стороні
І тих, хто біль хвороби мають, -
Вони ж бо радості не знають.
І тих, припавших до могили, -
Нема в них батька чи дитини.
І тих, хто в тюрмах, я вітаю,
Сиріт, убогих не минаю.
І тих дітей, що в інтернатах
Не знають матері і тата.
І тих, хто ясний світ не бачать,
Проте, на Господа не плачуть.
Вони ж бо в світі найбідніші,
А в Бога, мабуть, наймиліші,
Бо кожний день, кожну годину
Чекають зірку з Вифлеєму.
І сліпота страшна глибока
Осяє зір людського ока. –
І затремтять від щастя руки,
Забудуть всі терпіння і муки.
Бо прийде скоро ця година,
Всміхнеться Бог нам і Дитина.
Вітаю тих, хто не говорять,
В душі і серці Бога молять,
Благають щирими сльозами:
«Дитятко, змилуйся над нами!»
Вітаю бідних, що не чують, -
Хай серцем радість цю відчують,
Хай молять Матінку Марію,
На неї мають всю надію.
Вітаю тих, хто у лікарнях,
Прикутих хворих в ліжках, в спальнях.
Нестерпні муки їх повили,
Дитятко дасть надії й сили.
Вітаю щиро всю родину,
Багату славну Україну,
Міста і села, кожний дім.
Дай, Боже, радість людям всім!
В святу Різдвяну тиху ніч,
У празник споконвічний,
У сяйві зір й воскових свіч
Вродився Бог Предвічний!
Следующая публикация
Комментарии 3