Відходять в засвіти наші батьки.
Цвітуть і відцвітають пишні квіти.
Лягають на папір сумні рядки.
Відходять наші рідні так далеко...
Туди, де небо, місяць і зірки.
Як жити на землі без них нелегко!
Лиш зігрівають спогади й думки.
Лишили по собі нам цвіт любові
І ніжність, й ласку в батьківських словах...
У пам'яті пісні ті колискові,
І радість, й усміх в лагідних очах,
Квітучі вишні, й чарівна калина,
Й посаджений з любов'ю виноград.
Сумує за життям свята хатина.
Ще їхній догляд пам'ятає сад,
Натруджені в роботі теплі руки
І втомлене, зі зморшками чоло...
Вже в світ великий вийшли і онуки,
Отримавши у спадщину добро.
Відходять найдорожчі з журавлями,
Що в вирій відлітають восени.
Нас залишають з смутком і жалями.
Приходять зрідка ще до нас у сни.
✍️Оксана Козак.
Присоединяйтесь к ОК, чтобы посмотреть больше фото, видео и найти новых друзей.
Нет комментариев