Предыдущая публикация
Війна, евакуація, хвилювання за рідну домівку далися взнаки. І серце його не витримало душевного болю, бо вже мало незагойний рубець від участі свого часу у Афганській війні.
Ми, РІДНІ Віктора, з радістю прийняли його з дружиною до себе, аби разом пережити війну подалі від фронту. І ніхто й подумати не міг, що може статися таке непоправне лихо...
Дуже нам всім його не вистачає. СУМУЄМО. ЛЮБИМО. ПАМ'ЯТАЄМО. Ти в наших серцях.
Ми будемо завжди згадувати тебе, наш рідний, і нехай твій спокій не порушать наші сльози і нестерпний смуток.😒😓😒
Не заросте ніколи та стежина,
Що провела тебе в останню путь...
Похилиться зажурена калина.
І добрим словом люди пом'януть.
м.Умань
Присоединяйтесь к ОК, чтобы посмотреть больше фото, видео и найти новых друзей.
Комментарии 20