Бандера з голим торсом стоїть позаду свого батька в оточенні братів і сестер.
Цей погляд героя в бік від об'єктиву якби натякає нам, що попереду його чекають карколомні події та звершення, про які він мріє і яких жадає всім своїм тілом і душею, які він гартує змалку.
Его, амбіції, затятість, здоровий авантюризм, бажання всім довести, що його слова це не пустий звук, а конкретні цілі яких він досягне.
Це мабуть останнє фото на якому вони всі разом і щасливі.
Всі вони діти війни.
Всі вони помруть, або проведуть десятки років в нацистських таборах смерті чи ГУЛАГах.
Оцей найменший, якого обнімає батько - Богдан Бандера. Помре в 1944 р. в с. Піски, Миколаївської області.
Олександра Бандеру вб'ть поляки-фольксдойчі в Освєнцимі в 1942 р. Тіло спалять в крематорії.
Там жеж польські капо Подкульські і оберкапо Краль вб'ють Василя Бандеру. Коли Подкульські добивав Василя в карцері, він як навіжений кричав на всю камеру: Ти Бандера - я пантера, ти Бандера - я пантера.
Сестри все свідоме життя просиділи в ГУЛАгах і були під вічним наглядом КГБ.
Батька в 1941 р. розстріляли в Биківні.
Ось така доля української великої родини, яка повним складом повстала проти ворогів свого народу.
Історія без міфів
#цедітитвої_Україно
Присоединяйтесь к ОК, чтобы посмотреть больше фото, видео и найти новых друзей.
Нет комментариев