Предыдущая публикация
На бесіди без змісту, метушню...
А час волає: Боже любий, Боже,
Візьми її — і посади в садку!
Хай дивиться, як осінь вишиває
Гуцульським взором крайку у лісах,
Хай відчуває, як лелека стогне,
Скитаючись по ирію світах...
Хай чує стукіт се́рденька в садочку,
Хай знає, що й у нього є душа...
Здирає вітер листяну сорочку —
Зникає гамір, люди, метушня.
Лиш я і світло, і сади в сповитку,
Вагітні хмари і вітри в світи...
Нанизую ці враження на нитку,
Щоб скрасити зимові вечори...
@ #ОксанаКузів
02.11.2019 р.
Присоединяйтесь к ОК, чтобы посмотреть больше фото, видео и найти новых друзей.
Нет комментариев