Предыдущая публикация
Йшла до Бога Україна...
В Материнській вишиванці, де вогонь-руїна, йшла до Бога, рано-вранці, Ненька-Україна.
Вітер коси розплітає, в небі чорна хмара,
стала й в Господа питає:
- За що така кара?
Синів вбито в чистім полі, могили як рани,
знову хотять моїй волі одягти кайдани.
Бач, калина зажурилась, бо вдовою стала:
- Чи я тобі не молилась? Чи я не благала?
Перед ляхом боронила православну віру,
святий хрестик не зронила в холоднім Сибіру.
Дощем збито в полі жито, нема кому жати:
- Скільки мені сльози лити і синів ховати?
Ангел Божий мовить з неба:
- Скоро день настане,
хто меча підняв на тебе, на коліна стане!
Свята правда, воля й доля в твоїм домі буде,
тільки кату не пробачать ні Бог, а ні люди.
Соломія Українець
Следующая публикация
Нет комментариев