До останнього подиху, крику.
Ти на землях моїх приблуда!
Проклинаю тебе довіку.
Я навчуся стріляти, падло,
Відповіш за невинні душі.
І за те, що дітей убивав ти.
Відчуваєш себе сильно дужим?
Та хіба ти мужик? Анітрохи!
Ти мудак з мудаків найбільших.
Віднайде тебе наша помста.
Є ще божа. Вона найточніша.
А ти знаєш у чім різниця
Між твоєю і між мною?
Вона просить побільше привезти,
Я же СВОГО чекаю додому ❤
І не тільки чекаю! Готуюсь!
Проти тебе встати я зможу!
Те, що чиниш, травмує душу.
Нас, падлюко, не переможеш!
Ми воюєм за наших діток!
Ну а ти за що, окупанте?
Ми воєм за свою землю,
На яку ти приперся, кате.
Кожним атомом, кожної днини,
Проклинаю тебе, мразото.
Переможемо ми неодмінно.
Ну а ти — у груз 200 на фото.
Ти щось трохи, напевно, не впетрив,
Україна така країна,
Де тобі навіть жінка начистить
Морду, підла смердотна тварино.
©️ Наталка Васьо
#поезіяВійни
Присоединяйтесь к ОК, чтобы посмотреть больше фото, видео и найти новых друзей.
Комментарии 1