І знову мариться між верб моє село,
Жита далекі, там, за виднокругом,
І річечка, і срібне джерело.
Там білий день між соняхів гуляє,
Вилазять гарбузи товсті на пліт,
Пухнастий джміль у квітку зазирає
Ганяє горобців вусатий кіт.
Пасуться гуси і сичать сердито,
Коли ідилію ти потривожиш їх,
А грізний півень ходить гордовито –
Сусіду-півня вчора переміг.
Усе пропахло чебрецем-травою,
Що вже лягла раненько у покіс.
У небо жайвір, десь над головою,
Ранкову пісню радісно поніс.
І льон цвіте, небесним світлом сяє,
Немов до ніг розсипалась блакить.
А коник-стрибунець на скрипці грає,
Між віттячка черешенька блищить.
П’ю молоко – велика тепла склянка:
Парне, солодке, що там говорить.
І пахне липа неймовірно п’янко…
Ну, як село рідненьке не любить?
Так тягне знов до отчого порога -
З колодязя ще раз води попить,
Лягти в траву, втомившися з дороги,
І в Неба попросить спинити мить.
Присоединяйтесь к ОК, чтобы посмотреть больше фото, видео и найти новых друзей.
Нет комментариев