Втрачаєш друзів, як завжди невчасно. Життєва свічка рано догора.Коли відходять друзі то дочасно у серці поселяється жура. Змиритись треба, якось жити далі.Здається марним сенс усіх зусиль. Де взяти сили, щоби крізь печалі подякувати Богу за цей біль?