Предыдущая публикация
Не спиться матерям у ніч осінню.
Знов ворог за плечима ходить тінню.
Тремтять уста шепочучи молитву:
Мій Боже! Відведи кроваву битву.
Родили діток, бережно плекали,
Їм чисті мрії під подушку клали,
Ганяли дідуганів і бабаїв
І бачили щасливих в ріднім краї.
О, де ж ти , доле, люба заблукала?
Чому ти край мій отчий не плекала?!
Чому не розстелила свій покров,
Що нашу землю знов скропила кров.
А небо плаче...Сльози серце ранять.
Ворожі танки чорнозем поганять
І рвуть наш спокій у любу погоду
Запроданці із рідного народу.
Знеславлюють державу і народ.
Як, земле, терпиш ти оцих заброд?
Де ж той кулак, що нас усіх згуртує,
Коли так підло ворог знов лютує.
Запроданців, наш Боже, вразуми!
Нехай не сіють смуту між людьми.
Від матерів тебе благаю нині -
Дай спокій й мир країні Україні.
26.11.20 Явдокія Возна
Следующая публикация
Комментарии 72