Приходить час, коли ти розумієш, що ходиш по колу. Одні й ті самі ситуації, одні й ті самі зустрічі. Розмови ні про що, фальш, натягнуті посмішки, з шаблонним запитанням - "Як справи? Як життя?" І тут ти розумієш, що весь цей час ти ходив навколо гори, а тепер дозрів для підйому вгору на Вершину.
Коли ти наважився зійти, ти починаєш робити перші кроки вгору, але до тебе приходить відчуття вантажу, яке заважає тобі підніматися. Зробивши перепочинок, ти відкриваєш свій рюкзак і бачиш у ньому непотрібний мотлох, вантаж. Дістаєш і бачиш що це вантаж - Сумніви, ти викидаєш його вниз. Йдеш далі начебто легше, але з кожним метром вгору, ти знову відчуваєш вантаж. Відкриваєш рюкзак, а там - Злість, Образи, Страхи, шкідливі звички. Викинувши все, ти відчуваєш легкість. Але йдучи далі, ти усвідомлюєш, що ти самотній, а там внизу ти таким не був. Був галас, веселощі, друзі та багато таких як ти. Але до тебе приходить розуміння, що всі ці веселощі - це ілюзія, маска з фальшивою посмішкою, що приховує сумне обличчя. Ти точно вирішив, усе, дороги немає назад, тільки вперед - вгору. Обернувшись, ти бачиш уже не тільки лінію горизонту, а нові красиві краєвиди, які ти раніше не помічав і не міг уявити, що вони існують.
І ось, через деякий час ти раптом зустрічаєш людину, що йде трохи вище, але в тому ж напрямку. Вона тебе з посмішкою зустрічає і простягає руку допомоги. Але ти помічаєш, що не можеш простягнути руку. Ти відкриваєш рюкзак і дістаєш - Гординю, кидаєш її вниз, і вона вщент розбивається об скелі. Ти простягаєш руку, ти вже не самотній. І цей новий попутник, розповідає тобі, що ще зайвого викинути, а які корисні й потрібні інструменти-якості придбати для подальшого сходження на Вершину.
У підсумку ти остаточно переконуєшся, що сенс не в ходінні по колу, в сірості одноманітності - а в русі, розвитку, пізнанні.
Автор: Дмитро Ярославський
Присоединяйтесь к ОК, чтобы посмотреть больше фото, видео и найти новых друзей.
Нет комментариев