Предыдущая публикация
Трохи реалізму у холодній воді.
💬 Цитата з DeepState:
Наступ виродків на Харківщині зараз викликає в багатьох занепокоєння. На відміну від рейдів РДК, дані дії містять не диверсійний, а лінійних характер. Кацапи ставлять задачу мінімум — витягування на себе сил і це буде можливим лише з постійним контролем наших сіл на Харківщині, адже це провокуватиме розтягувати такі потрібні фронту ресурси. Тенденцію 2023-го року поки не можуть зупинити наявні рішення керівництва. Станом на сьогодні не стоїть питання звільнити території, а стоїть питання як зупинити цю кляту машину з безлімітними виродками, які йдуть на смерть як на свято.
На жаль, все так. Деякі експерти (Дж.Нортон, В.Андрусів) вважають, що сил у путіна вистачить до осені, і станом на умовний листопад його збройні сили будуть виснажені й змушені перейти в оборону.
Але результатом цієї кампанії буде те, що і ми будемо виснажені. І дуже сумнівно, щоб якась зі сторін отримала можливість накопичити сили для нового потужного контрнаступу.
Саме так і наступив цей сценарій у Кореї. Після колосальних втрат з обох боків і нескінченних контрнаступів, внаслідок яких тільки Сеул чотири рази переходив із рук у руки, війна втратила сенс з точки зору продовження.
Був, правда, важливий факт – смерть Сталіна, але в останній рік війни особливих змін по лінії фронту майже не було. Усі виснажилися, переводити ескалацію на рівень ядерної війни ніхто не хотів. З обох сторін, за різними даними, було втрачено від 2 млн до 4 млн людей, включно із цивільним населенням.
Важлива деталь: мирного договору по сьогоднішній день немає, перемир'я від імені Південної Кореї ніхто не підписав, а від сил ООН підписав генерал Марк Вейн Кларк. Дуже схожа перспектива для нас, коли навряд чи якийсь політик дозволить собі підписати перемир'я з Путіним.
🤷 ОК, не подобається корейський сценарій і після нього вступ до НАТО вільною частиною України, давайте прикинемо, чи можливий наш контрнаступ і військове звільнення всіх окупованих земель.
Так, можливі контрнаступ і звільнення всіх земель. Але не у цьому році, не з цим озброєнням, не з цими воєначальниками і не з тим станом мобілізації, який ми спостерігаємо.
Тобто, необхідно змінити на краще, як мінімум, три найважливіші складові потенційного успіху. Одна з яких від нас практично не залежить.
Зараз все тримається виключно на мужності, вмінні та витримці ЗСУ, але ресурс наших титанів не безкінечний. Так що надія більше на чорного лебідя у Москві і відсутність рудого Трампа у Вашингтоні, аніж на спроможність зеленого xxxxxx у Києві.
Via DeepState, В.Андрусів, Дж.Нортон
Следующая публикация
Нет комментариев