УВАГА!!!!!
Дорогі друзі групи!. Публікації російською мовою, тік-ток не публікуються .
Публікуємо все що звучить тільки нашою мелодійною мовою .
Дякуємо за розуміння гарного дня .
І буде мир, і буде Україна,
І буде стяг із рівних двох площин,
Там де ясніє рідне небо синє,
І колоситься жито попід ним.
І буде день, і Бог пошле нам хліба,
І принесе надію на добро,
І буде книга пам’яті відкрита,
Де кожен зможе пом’януть свого.
І будуть наші очі споглядати,
І наші вуха чутимуть слова,
Що стануть вироком для виродків звучати,
Де кожен все отримає сповна.
Можливо це не буде у Гаазі,
Але це точно буде на суді,
Коли судилище проходитимуть мразі,
Ті, що сконать не зможуть на одрі.
І буде мир, і буде Україна,
Народить мати з лона немовля,
Що матиме як небо очі сині,
Й волосся як пшениця золота…
Ольга Дунас
«Вам треба позбутися цієї ненависті», – написала мені сьогодні одна мила іноземка.
Серйозно? Шановна пані, а що робити, якщо я не можу?
Що робити, якщо я клубок з ненависті і болю. І вони сплуталися настільки сильно, що я не знаю, чи зможу коли-небудь його розплутати?
Що робити, якщо мені БОЛИТЬ?
Болить так як ніколи досі. А я навіть не можу плакати. Не можу. Бо нема сліз. Вони застигли і не течуть. Я би виплакала всі ці братські могили. Я би виревіла всіх ці маленькі дитячі тіла. Я би виридала всіх цих закатованих людей. Я би викричала всі ці страшні картинки з Бучі, Ірпеня, Маріуполя, Ізюму, Чернігова… Але я не можу.
Ви коли небудь відчували, що таке, коли біль застиг? Як якась вулкан
Напишите, что Вы ищете, и мы постараемся это найти!
Левая колонка
О группе
Всіх, хто любить УКРАЇНУ та УКРАЇНСЬКЕ мистецтво, ласкаво просимо... кожен учасник нашої спільноти має можливість опублікувати цікавий матеріал (після схвалення)....
група потребує активних дописувачів... долучайтеся... будемо щиро вдячні... основні вимоги читайте тут https://ok.ru/talan.ukraine/topic/63876501689629