Кличку „салоїди” хтось нам дав,
Але нецензурними словами
Зроду нас ніхто не називав.
Нам такої не дісталось честі,
Як цареві, що сидить в Кремлі,
Бо жили ми завжди гідно й чесно
На вкраїнській, на своїй землі.
Зроду на чуже не зазіхали,
Зневажали підлість, гніт і зло,
Хлібом-сіллю ми гостей стрічали,
Шанували правду і добро.
Нас вбивали голод, кулі, танки,
Гоном гнали нас на Соловки,
Шматували наші вишиванки –
Розпинали націю віки!
Та щоразу ми з колін вставали,
Розпрямлялись в правоті своїй,
Знову вишиванки одягали
І зі злом вступали у двобій.
Хай для когось ми хохли й бандери,
Та Вкраїна в нас усіх одна.
Нам Європа відчиняє двері –
В подиві й захопленні вона.
Ми – народ, але не новороси,
Українці ми споконвіків,
А наш прапор, як небесна просинь
І як стигла жовтизна хлібів,
Майорить в містах і селах – всюди,
У руках дітей і на фронтах,
Майорить і майоріти буде
І сьогодні, й завтра, і в віках!
*Василь Прокопенко*
Присоединяйтесь к ОК, чтобы подписаться на группу и комментировать публикации.
Нет комментариев