Таня Зозуля, рідненька, дякую Тобі за Пам'ять!
Остап Пiдкова
792 доба. Журавлі....
Ростив Журавель сина, як треба:
у правді й волі була в них потреба.
Син ріс, мужнішав, любив Україну
Прийшла війна - він став за країну!
Боролись люто, ворога били,
Холод не чули, пекло терпіли,
Бо Журавель з Журавлихою дома...
Батько і мати... Нема місця втомі!
У розвідці боєм поранено друга!
Треба забрать, не терпів щоб наруги!
ОБСЄ дав відмашку, що тихо...
Йшли виручати... Та їх ждало лихо!!!!!
Суки підступні, ворог триклятий,
Слово не держить, мінами гатить!
Кулі у бронік... В ногу солдату...
Медик загинув. Журавлик наш пада....
....
Очі відкриті... Небо вже бачить...
Біль пронизав! В серці - холод собачий...
Хлопців нема... Лише ворон десь кряче...
В свідомості стомленій хвилями спомин:
З батьком на морі, пливуть тихо в чОвні...
"Па, як навчитись мені добре плавать?
Треба, синочку, ціль цю поставить!
Далі, в глибінь, сину, сміло пірнути!
Ти, сину сильний, в нас ти єдиний,
Випливеш, рідний! Нас ти не кинеш!"
Холодний туман тіло все огортає...
Рватись до сонця сили немає...
Раптом про матір думка зігріла,
Батька долоні тронулися тіла!
Наче з безодні виринув!!! ЖИвий!!!
Кров зупинити! Ярик- стожильний!!!
Раптом із неба дрон підлітає!
Хлопці! Свої! Він рукою махає!
Прийдуть. Врятують. Не кинуть, звичайно!
Може вночі? Щоб від ворога тайно....
Тілом своїм рідну землю він міря...
Сили втрачає... Вперед тягне ВІРА!
Сто тридцять метрів... КровІ нехватило....
В Ірій журавликом з криком полинув...
Батьку сказали спочатку: "Ще живий,
Рано ви сину копали могилу!
Сам президент взяв усе під контроль!
Треба чекати- така ваша роль!
Вечір надходить, надія тм'яніє....
В батька і матері серце німіє...
Звістка приходить - загинув..
Ан ні!!! Може врятують??!!! ...Мабуть вже ні....
Доля страшна- дату смерті обрать
Сину- кровинці.... з трьох днів.. наугад....
Кривда й брехня мозок й душу сверлять...
Там же готовий був спецнаряд!!!
Сина могли, Журавля, врятувать
Якби могло керівництво не сцять!!!
Хто - за погони... Хто- за зарплату,
А президент?... Не йому ж тепер плакать!
Роки проходять.. серце - болить...
В когось же совість спокійненько спить...
Козаче Підково! Правда за вами!
Підуть ворОженьки к бісовій мами!
Журавки- внучки в вас ростуть,
Хай не повторять батьків путь!
Ви їм за батька тепер, Журавель!
Пам'ять не можете зрадить тепер!
Сили,Підково, правду здобути!
Треба усіх "журавлів" не забути!
Пам'ять людська - то основа хитка,
Тільки у Правди основа тривка!
25.04.2024
Присоединяйтесь к ОК, чтобы подписаться на группу и комментировать публикации.
Нет комментариев