Предыдущая публикация
Скажіть, будь ласка, можна трохи тихше?!
І може менше в стрічках радісних облич?!
Он там матуся,що пустий візок колише
вона ж про доньку мріяла колись...
А можна музику в авто не в повний гамір?
...в нас все ж таки на вулицях війна ...
Я розумію-прірва в цінностях між нами!
...та все ж ...не опускаймося до дна.
Хтось плаче над могилою щоденно -
комусь не вистача екстриму й відчуттів.
А хтось у списках вбитих - просто енний...
він також жити, як і ти, хотів.
Прошу! Благаю! Можна трохи тихше...
Хоч краплю совісті у морі почуттів.
Та жінка поряд ледве-ледве дише,
у неї ж син цей світ зустріти не зумів.
А в тої он,що вервицю не відпускає,
в самому пеклі син стоїть давно уперто.
А ця ,що в тридцять сивину вже має,
воліла після всього краще вмерти.
Прошу, будь ласка! Можна трохи тихше.
В моїй країні все-таки війна.
Дай,Боже, чим скоріш хай нас облишить.
Але це наший біль. На всіх один.
( з інтернету)
Следующая публикация
Нет комментариев