Луплять КАБами прямо зараз, в ці хвилини, по Харкову й області. Пізніше буде офіційна інформація, куди й з якими наслідками, бо я вже знаю, куди. І моя ненависть безкінечна.
Чергове літо тут, на сході. Сьогодні вранці спекотно. Все квітне. Ми живемо як на острівці, або ще краще порівняння - як на плоту, пливемо та мріємо, щоб не підірватися. А вони знову й знову заходять на рубежі, і ось вже третя, чи четверта хвиля пусків авіабомб по нашій області.
Я так розумію, що саме літаками можна збивати їх літаки, з яких вони нас вбивають. І поки нам дадуть ті літаки, ми, вибачте, можемо не дожити.
І ще. На мою думку, винуваті всі: і ті, хто підписав той папірець, Будапештський меморандум. І ті, хто віддав росіянам наші літаки та ракети. І ті, хто змусив нас це зробити, пообіцявши примарний захист. Я десь трошки уявляю, як ще можна було діяти в тій ситуації - ми, росіяни, та третя сторона "союзники". Ми, Україна, по одну сторону - вони всі по іншу, протилежну від нас. Напевно у нас, як у найслабшої сторони, на яку давлять всі інші, було небагато вибору. Клінтон вже вибачився, але до біса ті вибачення.
Просто до біса.
Всі винні.
Олена Кудренко
Присоединяйтесь к ОК, чтобы подписаться на группу и комментировать публикации.
Нет комментариев