Ой у лузі червона калина Ой у лузі червона калина похилилася, Чогось наша славна Україна зажурилася. А ми тую червону калину підіймемо, А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо! Марширують наші добровольці у кривавий тан Визволяти братів-українців з ворожих кайдан. А ми наших братів-українців визволимо, А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо! Не хилися, червона калино, маєш білий цвіт. Не журися, славна Україно, маєш вільний рід. А ми тую червону калину підіймемо, А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо! Гей, у полі ярої пшениці золотистий лан, Розпочали стрільці українські з ворогами тан! А ми тую ярую пшеницю ізберемо, А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо! Як повіє буйнесенький вітер з широких степів, Та й прославить по всій Україні січових стрільців. А ми тую стрілецькую славу збережемо, А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо!
Україна 1. Дороги іншої не треба, Поки зорить Чумацький Шлях, Я йду від тебе і до тебе По золотих твоїх стежках. Мені не можна не любити, Тобі не можна не цвісти, Лиш доти варто в світі жити, Поки живеш і квітнеш ти! Приспів: Україно, Україно, Після далечі доріг Вірне серце твого сина Я кладу тобі до ніг! 2. Бо ми кохаєм до нестями І ще не скоро наш кінець, Ще, може, нашими серцями Розпалим тисячі сердець. Ще свічка наша не згоріла, Ще наша молодість при нас, А те, чи варте наше діло – То скажуть люди й скаже час. Приспів
Там, де Ятрань круто в’ється, З-під каменя б’є вода, Там дівчина воду брала, Чорнобрива, молода. Ти, дівчино, ти щаслива: В тебе батько, мати є, Рід великий, хата біла, Все, що в хаті, то твоє. А я бідний, безталанний; Степ широкий – то ж мій сват, Шабля, люлька – вся родина, Сивий коник – то ж мій брат
Слова: Андрій Малишко Музика: Платон Майборода Ми підем, де трави похилі, Де зорі в ясній далині, І карії очі, і рученьки білі Ночами насняться мені. За річкою, за голубою Дві чайки у хмари зліта. В краю подніпровськім ми стрілись з тобою, Веселко моя золота. Над полем зарошені віти Дубове верхів'я звело. З тобою у парі ми будем любити Все те, що на серце лягло. І стеляться обрії милі, І вечір в осіннім вогні, І карії очі, і рученьки білі Ночами насняться мені
Як тебе не любити, Києве мій Слова: Дмитро Луценко Музика: Ігор Шамо 1. Грає море зелене, тихий день догора, Дорогими для мене стали схили Дніпра, Де колишуться віти закоханих мрій... Як тебе не любити, Києве мій! Де колишуться віти закоханих мрій , Як тебе не любити, Києве мій! 2. В очі дивляться канни, серце в них переллю, Хай розкажуть коханій, як я вірно люблю. Буду мріяти й жити на крилах надій... Як тебе не любити, Києве мій! 3. Спить натомлене місто мирним, лагідним сном, Ген вогні, як намисто, розцвіли над Дніпром, Вечорів оксамити, мов щастя прибій... Як тебе не любити, Києве мій! Вечорів оксамити, мов щастя прибій... Як тебе не любити, Києве мій!
Комментарии 16
Ой у лузі червона калина похилилася,
Чогось наша славна Україна зажурилася.
А ми тую червону калину підіймемо,
А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо!
Марширують наші добровольці у кривавий тан
Визволяти братів-українців з ворожих кайдан.
А ми наших братів-українців визволимо,
А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо!
Не хилися, червона калино, маєш білий цвіт.
Не журися, славна Україно, маєш вільний рід.
А ми тую червону калину підіймемо,
А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо!
Гей, у полі ярої пшениці золотистий лан,
Розпочали стрільці українські з ворогами тан!
А ми тую ярую пшеницю ізберемо,
А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо!
Як повіє буйнесенький вітер з широких степів,
Та й прославить по всій Україні січових стрільців.
А ми тую стрілецькую славу збережемо,
А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо!
1. Дороги іншої не треба,
Поки зорить Чумацький Шлях,
Я йду від тебе і до тебе
По золотих твоїх стежках.
Мені не можна не любити,
Тобі не можна не цвісти,
Лиш доти варто в світі жити,
Поки живеш і квітнеш ти!
Приспів:
Україно, Україно,
Після далечі доріг
Вірне серце твого сина
Я кладу тобі до ніг!
2. Бо ми кохаєм до нестями
І ще не скоро наш кінець,
Ще, може, нашими серцями
Розпалим тисячі сердець.
Ще свічка наша не згоріла,
Ще наша молодість при нас,
А те, чи варте наше діло –
То скажуть люди й скаже час.
Приспів
З-під каменя б’є вода,
Там дівчина воду брала,
Чорнобрива, молода.
Ти, дівчино, ти щаслива:
В тебе батько, мати є,
Рід великий, хата біла,
Все, що в хаті, то твоє.
А я бідний, безталанний;
Степ широкий – то ж мій сват,
Шабля, люлька – вся родина,
Сивий коник – то ж мій брат
Ми підем, де трави похилі,
Де зорі в ясній далині,
І карії очі, і рученьки білі
Ночами насняться мені.
За річкою, за голубою
Дві чайки у хмари зліта.
В краю подніпровськім ми стрілись з тобою,
Веселко моя золота.
Над полем зарошені віти
Дубове верхів'я звело.
З тобою у парі ми будем любити
Все те, що на серце лягло.
І стеляться обрії милі,
І вечір в осіннім вогні,
І карії очі, і рученьки білі
Ночами насняться мені
Слова: Дмитро Луценко
Музика: Ігор Шамо
1. Грає море зелене, тихий день догора,
Дорогими для мене стали схили Дніпра,
Де колишуться віти закоханих мрій...
Як тебе не любити, Києве мій!
Де колишуться віти закоханих мрій ,
Як тебе не любити, Києве мій!
2. В очі дивляться канни, серце в них переллю,
Хай розкажуть коханій, як я вірно люблю.
Буду мріяти й жити на крилах надій...
Як тебе не любити, Києве мій!
3. Спить натомлене місто мирним, лагідним сном,
Ген вогні, як намисто, розцвіли над Дніпром,
Вечорів оксамити, мов щастя прибій...
Як тебе не любити, Києве мій!
Вечорів оксамити, мов щастя прибій...
Як тебе не любити, Києве мій!