Сьогодні треба прощати, але навіть на прощення потрібни сили. А де їх брати, коли країна, в якій я народилася, знищує країну в якій я мешкаю. Горять будинки мирних мешканців, лікарні в якій маленькі діти лікувались, знищують. Я себе питаю: «Як це можливо у 21 столітті»? Я з того покоління, яке ростили з ненавісті до фашистів, але фашисти зараз військові Россії. І я вперше в житті не прошу пробачення, я прошу Бога, щоб кожна людина, яка причетна до всієї тієї брехні, яка підтримує , чи без діє проти свого режиму, якій вже не одному народу, а багатьом завдав стільки болі, пролив крові безвинних, хай і він відчує хоча б частину того болю, який відчуває народ України. Хай це не по закону бож