Ой, болить за Україну, Ой, болить й душа реве... Бо в Україні важка година, В Україні війна іде!... Ось почулися гармати, Зник гомін солов'я І вибігла з хати мати, Та сина вже нема... Забрали на Схід сина: "Мамо, ти жди, ти жди мене І ось мине лиха година, І я вернусь, ти жди мене"... Скільки мати його не ждала Син невертався, його не було, І тільки серце їй казало: "Він вернеться, жди його!" І от почувся тупіт ніжок, То, його дочка зробила крок, І мати знайде серед книжок Стареньке фото, її малий синок. І прийде лист, в стару хатину В нім написані слова: "Помер. Захищаючи Вітчизну"... А йому було тільки двадцять два... Наташусік Рубанець-з боллю про Україну!
Значит, так…. Всем, кто грустит —перестать! Кто болен — не болеть! Всем,кто потерял — найти! У кого проблемы —разгрести! Всем, кто улыбается —продолжать! А кто счастлив — такдержать!!!