Тихо плаче Україна сльозами і кров’ю…
Кат будує своє завтра на горі людському…
Гірко плаче Україна і тяжко ридає…
Своїх синів, що померли, сльозами вмиває…
Плаче ненька Україна…Плаче кожна мати,
Та, що сина відпустила, волю здобувати.
(Шевченко Т. Г.)
Доборолась Україна до самого краю
Гірше ляха свої діти її розпинають.
...
І забудеться срамотна срамотна давняя година
І оживе добра слава, слава України
І світ ясний, невечірній тихо засяє...
Обніміться ж, брати мої, молю вас, благаю!
(Т. Г. Шевченко)