Нас убивають поодинці, смерть виглядає випадкова.
Лише за те, що українці, що свої звичаї і мова.
Загинув Білозір у Львові, і не здригнулась Україна.
Співав пісні на рідній мові, у тім була його провина.
Звідки взялися оці пси, ці кровожерливі шакали?
Здавалося, пройшли часи, коли за слово убивали.
Згадай-но, як у них рука, піднялась на страшне безумство,
Повішали Івасюка і видали за самогубство.
Згас Симоненко, як свіча, бо на заваді було слово.
Вмер від побоїв палача, побили ніби випадково.
Загинув Стус у таборах, за Україну, її долю.
Кати тремтіли, мали страх, та не зламали його волю!
Здавалося - пройшли часи, та це не можна забувати.
Бо знову бродять підлі пси, і нас продовжують вби