ВТІКАЧКА
Сніги, сніги і лиш одна стежина,
куди вона цю жінку заведе?
А чи туди, де пісня лебедина,
а чи туди, де серце оживе...
Вона ішла, ще молода і гарна,
прощався з нею вкритий снігом клен.
Якби він міг сказати: все намарно,
лиш в ріднім краю ти благословен.
Та клен мовчав закутий в лід і холод,
а жінка йшла, як Лотова жона.
Востаннє оглянулася на город,
де свою чашу випила до дна.
Не скам"яніла і не жаль ні крихти,
їй би скоріше звідси утекти,
де від життя дістались тільки крихти,
а від кохання - присмак гіркоти.
Не скам"яніла. Гірше вже не буде,
хто догорів, того не підпалиш.
Й в чужих світах знайдуться добрі люди,
але душа... чого ти так болиш?
Чого болиш, провидице незряча,
мин
Коротка проза
НЕ СУДИ І НЕ СУДИМ БУДЕШ
Невеличкий заміський будиночок тепер мій. Мій! Нарешті сокровенна і багаторічна мрія здійснилася! А скільки для цього було витрачено сил, один Господь відає. Спершу інфляція зжерла й не вдавилася моїми заощадженнями. Потім ціни на нерухомість рвонули, як байкери на старті. Пізніше син захотів нову автівку і звісно, любляча матуся позичила грошики, як кажуть, на вічне віддавання.
Але моє марення з роками не міліло. Навпаки, я все чіткіше бачила себе господинею охайної маленької хатинки. Лише заплющу очі - і я в довгій ошатній сукні з голубого шифону. Сідаю у крісло-гойдалку на затишній терасі. На коліна кладу свій старенький ноутбук. І почи
Коротка проза
НАРЕЧЕНА
- Я ніколи її не кохав. А одружуюсь, бо Олька вигідна партія. Закінчила медінститут. В гречку скакати не буде, хто зазіхне на таку бліду міль. Та й виховання у неї не таке. Мама -директор школи, батя - головний лікар районної лікарні. З роботою проблем не буде. Квартиру старі їй купили, одиначка ж-бо. Машину за весільні гроші придбаємо. Олька з тих, на кому женяться. А Юлька... Юлька для кохання.
Кров бухнула Олі в голову. У вухах зашуміло, ноги підкосилися, забракло повітря. Їй здалося, що земля під ногами розверзлася. "Цього не може бути. Це не зі мною, це не про мене..." - в голові билася поранено
Коротка проза
УГОДА З ДИЯВОЛОМ
Боже, яка депресивна погода. Небо затягнуте важкими сірими хмарами. Поодиноким перехожим вітрисько вириває з рук парасолі. За вікном уже другий день лиє, як із відра, ані просвітку. І на душі в Ірени не видно просвітку. У великій квартирі зимно і сиро. Опалення ще не увімкнули. Від невеличкого обігрівача толку мало. О восьмій вечора уже темно, а о восьмій ранку ще темно. А вона, жайворонок, звикла вставати задовго до сходу сонця. Тепер же, коли годинники перевели на годину назад, якась невідома сила піднімала її о четвертій ранку.
Місто ще спало. Ірена увімкнула на кухні світло, запалила духовку, хоч трішки буде тепліше. Насипала у стару турку три чайні ложки
Коротка проза
AMOUR у мережі
Відтепер у Соні день розпочинався по-іншому. Вона вставала о шостій ранку. Клала на коліна ноутбук, натискала кнопочку "пуск", набирала пароль, заходила у facebook. Клацала приватні повідомлення... Її серце починало радісно битися. Є, є знову від нього лист.
" Дорога Соня, довго шукав книжку Януша Вишневського "Самотність в мережі". І, нарешті, знайшов. Ви так гарно розповідали мені про головного героя, що я захотів її прочитати від початку й до кінця.
Мушу признатися, відколи я знайшов вас у цьому дивному віртуальному світі, моє життя докорінно змінилося. Я хочу читати те, що читаєте - ви. Я хочу дивитись ті фільми
50 відтінків життя
КАБЛУЧКА З РУБІНОМ
Я уже допивав каву, коли у двері хтось постукав. Дивно, бо жодна душа наразі не знала про мій приїзд до рідного міста...
На порозі моєї старої холостяцької квартири стояв хлопчик.
"Вам передали цей презент..." Дітвак тицьнув мені в руки невеличкий сувій.
Я ще встиг запитати: це ж хто такий добрий? Але хлопчур уже залопотів ногами вниз по сходах і хряснув вхідними дверима.
От тобі й маєш. В цьому маленькому місті всі про всіх знають.
Я зайшов у кімнату і поклав на стіл несподіваний презент. Куртка на ваті, а якщо там вибухівка? Часи тепер непевні. Обережно обмацав згорток дбайливо перев"язаний шпагат