А я не знала, як воно забуть.
Як це забути корінь свого роду.
Адже у ньому є найвища суть -
Це зернятко із рідного городу.
Це квіточка, це приймочка, листок.
Метелик і легенька павутинка.
Там пасіка, там бджілка, там садок
І золота, вівсяна соломинка.
З землі святої народивсь твій дух.
У тій землі твій пуп, твоя кровина.
Там коник твій і ти його пастух,
І ти назавжди мамина дитина.
І ти десь там, і ти завжди в гаю.
На полі Теклінім, на вигоні Марковім.
Ти там плекаєш квіточку свою.
Там квітне мак і батоги петрові.
Твої сліди на березі ріки.
Твої дубочки підпирають небо.
Там під вербою першії гріхи.
Там у дворі теля біжить до тебе.
І пахне прілим листям восени.
І м"ята пахне, і васильки