Мені було страшно залишитись без телефону. Я його берегла і всюди носила із собою.
Коли бігла під мінометним обстрілом, тримала у правій руці. У лівій був собачий повідець.
Енджі бігла зі мною.
Я вивела собаку в туалет, і ми далеко відійшли від під'їзду.
Шукали землю без скла, сміття та попелу. Енджі на брудну не хотіла і скиглила. Ми дійшли до сусіднього будинку. Там нас застав обстріл. Ми побігли.
Я знала, що з вікна п'ятого поверху дивиться мама. Це вона сказала мені, щоби я взяла телефон.
Незрозуміло навіщо. Не було зв'язку, не було дзвінків, не було життя. Мій "Redmi 9" був у комі. Ми з Енджі теж майже померли. Від тваринного страху.
Я і мій собака відчували