росіяни, ви принесли стільки горя на нашу землю, що нормальна людина, це не може розумом осягнути.
І коли ви питаєте: аткуда столько ненавісті, то йдіть і вбийте свою сусідку, згвалтуйте маму, перехожу дитину, розчленуйте кума, підірвіть театри разом з глядачами, розбомбіть багатоповерхівки разом з жителями, розграбуйте музеї, будинки , запаліть поля і сади й побачите,- звідки.
А ми вірили вам, жили мирно по-сусідськи, кормили вас борщем, читали ваших класиків і розмовляли на вашій мові. Ми не чіпали вашу територію, мову, не зазіхали на ваші щі...
Ми вас не ненавидимо, бо це дуже шляхетно по відношенню до вас.
Ми вас зневажаємо, ви мерзенні.
Крапка.
І дуже сильно сумніваюся, що ви роз
Ой ,ви, орки лаптєногі ,
( поздихали, щоби)
Повертайтеся, убогі ,
У свої трущоби.
Поки всіх вас не поклали
Наші Збройні Сили ,
Серед поля широкого
У сирі могили.
Не дивіться на Вкраїну,
Не плямкайте ласо,
Всіх положим в домовини,
Як гарматне м' ясо.
І не треба зазіхати
На нашу свободу ,
ми є правнуки великі
козацького роду.
Не схилилась Україна --
Зав' язала берці,
Кожна мати з джавеліном
У своєму серці.
Кожна мати молить Бога
За свою дитину.
На той світ у вас дорога
Через Україну.
Автора не знаю, але дуже дякую йому!
Мене не лякає руснява потвора,
Вона вже померла десь так позавчора!
І ці самовари -ракети крилаті ,
Що прагнуть поцупити мир в нашій хаті!
Я вже не боюся нікчемних солдатів,
Вони лише корчать із себе піратів!
Лише здивування, а згодом відразу
Дістане від мене шукач унітазу!
Немає в росії нічого такого,
Щоб душу мою пройняло до живого.
Бо те що ґвалтує і гадить в кущі
Немає наразі у м’ясі душі!
Країна де карлик керує гігантом,
Де більшість народу тупі арестанти.
Де горе сусіда - це та новина
З якої у руських у роті слюна!
Та дешо, не можу чьомусь я прийняти
Що радять жінки ваші вам убивати!
Громити,трощити і красти кросівки,
Які ви їм вишлете замість листівки...
Ці дивні потуги, щоб спер
Я шокована
Інелла Огнєва написала цей пророчий вірш у 2017 році. Дівчинка народилася і жила в Бучі...померла у 2020 році
А ви знайте, що ми ж проростем
На руїнах, мов квіти весняні!
Вам на голови впадЕм дощем,
Аби знали, що ми нездоланні!
Ви нас бийте ногами в живіт,
Вибивайте життя до останку...
А ми сили знайдемо на зліт,
Прилетимо до вас на світанку!
Ви останнє у нас заберіть,
Обкрадіть до останньої нитки...
Але знайте ,що прийде та мить,
Коли зявимось знову незвідки...
Ми прийдемо до вас уночі,
Коли будете міцно ви спати...
Запалаєм вогнем від свічі
І зруйнуєм залізнії грати...
Ми прийдемо...Повстанем з руїн!
Ви не спіть, а тривожно чекайте....
Проростемо жагою до змін...
Ми