Предыдущая публикация
Тато Андрій, ти бачиш мене з неба?
Тобі я іграшки найкращі покажу.
Я вивчу вірш і розкажу для тебе,
Ти ляжеш спати - я тихо посиджу.
Татусь мій милий я тебе чекаю,
Моє прохання до тебе вітер віднесе.
Мене ти чуєш, я серцем відчуваю,
А я люблю тебе, рідненький, понад усе.
Ні ! Я не хочу татуся героя,
Я хочу мати тата із собою.
Візьму великий стільчик і на нього стану,
Я піднімусь до неба і татуся дістану.
Не раз я чула, як казали люди,
Дітей прохання ангели до Бога віднесуть.
Я хочу, щоб скінчились війни всюди
І хай всі татусі із дітками живуть.
А. Давиденко.
Следующая публикация
Комментарии 200
2007 року закінчив інститут, влаштувався на роботу до одного з відділень Приватбанку у Кіровограді, згодом відслужив в армії.
На війну вирушив добровольцем. Молодший інспектор прикордонної служби-дозиметрист відділу прикордонної служби «Іловайськ».
Важкопоранений 7 серпня — автомобіль УАЗ, у якому знаходився Матвієнко, наїхав на радіокерований фугас поблизу пункту пропуску «Успенка».
11 серпня в Кіровограді відбулося останнє прощання з Матвієнком.
21 серпня 2014 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державногосуверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). ( Матеріал із Вікіпедії)