Мої думки в незвичнім плині
Мов ноти стеляться, летять...
Вони сплітають павутиння
Під серця стук й дихання такт.
Все так раптово, навіть швидко
Як літній дощ в спекотний день,
Так несподівано, нестримно,
Та ні ж, сплановано день в день.
Зірки на небі мерехтіли ,
Вони спадали нам до ніг
Їм, мабуть, також нетерпілось,
Щоб посміхнулись ми й до них.
Я не боюсь тобі зізнатись,
Можливо вкотре, хоч й тремчу,
Заглянь лиш в очі і побачиш -
Як щиро я тебе люблю!!!
З Днем Народження, Мамо)))
Ви тільки мовчки в путь сльозу пустили,
Та посмішка сіяла на губах,
Мене до свого серця притулили,
Тоді я й полетіла, наче птах.
Мої слова нерідко пекли серце,
А Ви лиш умивалися слізьми.
Мабуть, чекали – доброта озветься,
Хотіли, щоб ми виросли Людьми.
І Ви були до мене так терпляча,
Вселяли тільки радість у серця!
За це Вам, Мамо, я ще більше вдячна!!!
Що Ви були і є всім за взірця!!!
Ви ж так поради в путь мені давали!
В таку велику, неосяжну путь…
Ви про життя мені величне розказали.
Цього мені ніколи не забудь…
…Пробачте, що з під Вашого крила
Я полетіла, низько не вклонившись,
А тільки доторкнулась до чола,
Губами клаптик дяки за
Ты знаешь, родной мой, любимый муж, года проходят, в наши отношения прокрадываются порой трудности и проблемы, но с каждым совместным шагом мы крепче держимся за руки, ведь вместе любое препятствие легче преодолеть. И с каждой минутой я все больше понимаю, что жизнь без тебя была бы неполноценной, безрадостной и серой...