ЛИШ СТУПНЕШ НА БАТЬКІВСЬКІ ПОРОГИ
Лиш ступнеш на батьківські пороги
Із полону гомінкого міста,
Шовком трав у росянім намисті
Лад і спокій стеляться під ноги.
І поглине втому, що з дороги,
Свіжий запах молодого тіста.
Лиш ступнеш на батьківські пороги
Із полону гомінкого міста.
І на звичне, що «не маю змоги…»
Строго гляне з образів Пречиста,
Й вишивана тиша урочиста
Перекреслить всі твої тривоги,
Лиш ступнеш на батьківські пороги.
Ніна ІГНАТЕНКО
В МЕНІ ІЩЕ ДОСТАТНЬО Є ТЕПЛА
В мені іще достатньо є тепла.
Ущент душа на ватрі не згоріла,
Хоча не раз палала, а не тліла.
Воскресла вкотре, не перецвіла.
Я попелищем, стомлена, брела,
Та на плаву мене тримала віра.
В мені іще достатньо є тепла.
Ущент душа на ватрі не згоріла.
А ти тепер, як корінь без стебла,
Шукаєш світла в світі чорно-білім.
Як човен в руслі річки обмілілім…
А ще ж недавно тут ріка текла!
В мені іще достатньо є тепла…
Ніна Ігнатенко