Стояла я і слухала весну...
Десь там вона співала солов'ями...
Не радувала через кляту ту війну
Хоч і ступала босими ногами.
Стояла я і слухала весну...
Не сміло погляд кидала під ноги
Безжально зтоптану і спалену траву
За зеленіти не заставлять й Боги.
Стояла я і слухала весну...
Затамувавши подих і чекала,
Коли закінчать кляту ту війну
Щоб в нас весна по справжньому настала.
Стояла я і слухала весну...
І серцем розуміла, не радію
Складала оду їй тривожну і сумну
Всю зіткану із віри і надії.
Плаче захмарене небо
Каплями душу мокрить
Мені б дотягнутись до тебе
І прихилити блакить.
Небо закрити руками,
Морок загнати у кут .
Лину до тебе думками,
Туди де молитви живуть.
Туди, де твоє творіння
Тішить надії час
Міцно тримає коріння
Ніжності хвилю для нас.
Плаче дощами небо
Солодко пахне жасмин
Ангелом стати б для тебе
Щоб не страждав один.
Подихом серце зігріти,
Висушить краплі дощу,
Щоби зумів запалити
Подумки мрії свічу.